Якщо згадати, як вичергово дивилися пасажирські вагони поїздів у Радянському Союзі, то насамперед спадає образ зелених вагонів.

Цей вибір фарби не випадковий, а мав свої особливості та історичне коріння.

За часів Царської Росії система фарбування вагонів була заснована на класовій приналежності. Першокласні вагони фарбувалися у синій колір, що символізував престиж та розкіш, другий клас відрізнявся жовтим кольором, а для простих, звичайних людей призначалися зелені вагони. Ця практика була знайома багатьом, хто жив у ті часи.

З приходом радянської влади концепція фарбування вагонів зазнала змін.

Усі вагони стали зеленими, і хоч це може здатися просто вибором фарби, за цим рішенням стояли певні практичні міркування.

За однією з версій, зміна кольору вагонів сталася під час Другої світової війни.

Метою було забезпечити складам маскування, щоб вони були менш помітними на тлі навколишньої природи, особливо серед зелені дерев. Зелений колір міг приховати поїзд, а сірий на даху робив його ще менш помітним, оскільки він зливався із довкіллям на залізничних станціях.

Також варто згадати економічні міркування, які відіграли свою роль.

Зелена фарба була не тільки дешевою, а й стійкою до сонячних променів, що робило її довговічнішою. Це дозволяло зберегти зовнішній вигляд вагонів у хорошому стані з мінімальними витратами на фарбування.

Нині ситуація трохи змінилася.

Вантажні вагони часто фарбують у коричнево-червоний колір через його міцність та дешевизну. Пасажирські вагони, особливо фірмові потяги, можуть мати різні кольори і навіть малюнки на своїх боках.

Таким чином, вибір зеленого кольору для пасажирських вагонів за радянських часів мав не лише естетичні, а й практичні причини, пов'язані з маскуванням та економічною доцільністю.

Сьогодні ж різноманітність квітів у залізничному транспорті відображає нові тенденції та вимоги ринку.

Читайте також: