Українська влада, в умовах триваючої війни, зосереджена на стратегіях заохочення повернення біженців.

Радник президента Олександр Камишин запропонував пілотний проєкт, спрямований на сприяння поверненню українців із Німеччини, особливо тих, хто може зробити внесок в оборонну промисловість, як повідомляє «ТСН».

Так, прем'єр-міністр України Денис Шмигаль під час свого візиту до Берліна висловив сподівання, що українці, які шукали притулку в Німеччині, повернуться в Україну. Однак ці заяви викликали як сильні емоції, так і широко поширену дезінформацію щодо майбутнього українських чоловіків у ЄС.

У багатьох онлайн-дискусіях, особливо на платформах соціальних мереж, як-от Facebook і Telegram, домінували побоювання з приводу того, чи вишле Німеччина українських чоловіків призовного віку. Попри ці побоювання, українські чоловіки, як і жінки та діти, мають право на тимчасовий захист у Німеччині відповідно до Директиви ЄС 2001/55/EC, яка надає гуманітарний захист у надзвичайних ситуаціях.

Зокрема, громадяни України перебувають під тимчасовим захистом у Німеччині відповідно до розділу 24. Цей захист діє щонайменше до березня 2026 року, і немає жодних негайних правових підстав для його скасування, навіть якщо є політичний тиск або кампанії з дезінформації.

Найбільша в Німеччині організація з прав іммігрантів Pro Asyl повідомила про отримання запитів від українських чоловіків, які занепокоєні тимчасовим характером свого перебування та потенційними наслідками повернення в Україну, включно зі страхом покарання за ухилення від військової служби.

Проте, Pro Asyl запевняє, що право на перебування під тимчасовим захистом не може бути легко відкликано, а повернення в Україну не призведе до автоматичної депортації.

Тимчасовий захист вважається безпечнішим варіантом, ніж пошук притулку, який пов'язаний із суворішими умовами, включно із забороною на роботу протягом кількох місяців і обов'язковим проживанням у притулках для біженців.

Ба більше, шанси на успішне отримання притулку в Німеччині відносно невеликі, при цьому значна частина заяв на надання притулку від українців відхиляється. За останніми даними, Федеральне відомство з міграції та біженців (BAMF) опрацювало 1399 заяв про надання притулку від українців, і лише близько 7% з цих заяв завершилися позитивними рішеннями.

Питання депортації, яке турбує багатьох, також прояснюється експертами-юристами. Країни ЄС, включно з Німеччиною, дотримуються принципу невисилки, який забороняє депортацію біженців до країн, що переживають війну, таких як Україна. Депортація може мати місце тільки у випадках, коли йдеться про національну безпеку, громадський порядок або інші серйозні порушення закону. Однак експерти підкреслюють, що такі заходи потребуватимуть судового процесу, що забезпечує захист прав біженців.

Крім побоювань з приводу депортації, українські чоловіки призовного віку, які проживають за кордоном понад три місяці, зобов'язані зареєструватися в українських консульствах для збереження своїх військових обов'язків. Однак це не означає, що вони будуть автоматично депортовані з приймаючих країн. Посольства і консульства зобов'язані інформувати громадян про їхній статус призовника, але не мають повноважень вручати повістки або виконувати накази про депортацію.

Кордон
Кордон

Женевська конвенція про статус біженців, ратифікована Німеччиною та іншими європейськими країнами, забороняє примусове видворення біженців, якщо тільки немає суттєвих загроз національній безпеці або громадському порядку.

Тож жодна держава-член ЄС чи інша держава, яка дотримується міжнародних угод, не порушить права українських біженців, примусово депортувавши їх. Біженці, які отримали статус захисту, вважаються такими, що законно проживають у приймаючих країнах, і їхні права на перебування захищені доти, доки Україна залишається у стані війни.

Хоча жодна країна ЄС наразі не розглядає примусове повернення біженців, точаться постійні дискусії про програми добровільного повернення. Однак експерти сходяться на думці, що ключовими факторами, які впливають на рішення біженців повернутися в Україну, є безпека та економічні умови.

Багато українців навряд чи повернуться, поки в Україні триває війна і відсутні стабільні умови життя, такі як житло і можливості працевлаштування. Крім того, деякі українці успішно інтегрувалися в країни, що приймають, вивчивши мову і отримавши роботу, що означає, що тепер вони є частиною суспільств, у яких вони оселилися.

На особливу увагу заслуговує ситуація з молодими українцями, які швидко адаптувалися до життя за кордоном. Такі країни, як Швейцарія, Австрія, Німеччина та Франція, вклали значні кошти в українську молодь, пропонуючи можливості для освіти та працевлаштування.

Ці інвестиції розглядаються як частина ширших зусиль із забезпечення майбутнього української молоді, яку часто розглядають як цінну демографічну групу. Такий акцент на молоді, поряд із ширшою соціальною та економічною інтеграцією біженців, передбачає, що деякі українці можуть побачити своє майбутнє за межами України, особливо якщо війна продовжиться протягом тривалого періоду.

Заглядаючи вперед, майбутнє українських біженців після 2026 року залишається невизначеним. Експерти пропонують кілька потенційних сценаріїв для тих, хто вирішить залишитися в Німеччині.

Одна з можливостей полягає в тому, що країни ЄС можуть ухвалити рішення про продовження тимчасового захисту, якщо ситуація в Україні залишиться важкою. Як альтернатива окремі країни могли б реалізувати власні національні програми захисту або проживання для українців.

У деяких випадках довгострокове перебування та інтеграція в країнах, що приймають, можуть призвести до можливості постійного проживання або інших форм захисту, хоча умови для такого статусу різняться залежно від країни.

Читайте також:

Виїхати за кордон більше не вийде: українців "ошпарили" несподіваним обмеженням

Бронь від мобілізації: як "тягтимуть" назад в Україну тих, хто виїхав за кордон

Українців за кордоном попередили: тепер усе буде інакше